• перевірки узгодженості формулювань;
• підготовки шаблонів та аналітичних довідок.

При цьому всі юридично значущі дії — погодження, підписання, правова позиція — здійснюються виключно адвокатом. Такий підхід дозволяє поєднати швидкість алгоритмів із професійною відповідальністю юриста.

2. Відповідальність за помилки AI: як юристи вирішували це на практиці
Одним із найгостріших питань стає цивільно-правова відповідальність за шкоду, спричинену AI-системами.
Юридична практика пішла шляхом розподілу відповідальності:

• розробник відповідає за дефекти алгоритму;
• користувач або компанія — за спосіб застосування;
• людина-юрист — за остаточне рішення.

Навіть попри те, що проєкт AI Liability Directive в ЄС був відкликаний, компанії вже у 2025 році впроваджували внутрішні політики управління AI-ризиками, документували використання алгоритмів, створювали логи, аудити, оцінки впливу.
Юристи фактично почали працювати так, ніби спеціальне регулювання вже діє — як елемент належної обачності (due diligence).

3. Авторські права і контент, створений за допомогою AI
У 2025 році остаточно закріпився практичний підхід до авторського права, що AI не є автором, АІ охороняється лише результат людської творчої діяльності, штучний інтелект визнається інструментом, а не суб’єктом права.
Юристи у своїй практиці звертають особливу увагу на фіксацію творчого внеску людини, умови використання AI-інструментів (terms & conditions), ризики відтворення захищених творів, можливість або обмеження комерційного використання результатів.
У договорах дедалі частіше з’являються окремі розділи, присвячені правам на контент, створений із використанням AI.

4. Прозорість алгоритмів і проблема «чорної скриньки»
Після ухвалення Artificial Intelligence Act у Європейському Союзі підхід до використання штучного інтелекту суттєво змінився. Застосування AI більше не може бути «чорною скринькою» ні для бізнесу, ні для державних органів.

По-перше, компанії мають бути здатні пояснити логіку роботи алгоритму. Якщо AI відмовляє у кредиті, відсіює кандидата на роботу або формує рейтинг ризику, бізнес повинен розуміти і пояснити, які фактори вплинули на результат. Формула «так вирішила система» перестала бути прийнятною.

По-друге, проблемою є також можливість перевірки та аудиту AI-систем. Це включає доступ до технічної документації, логів роботи системи, оцінок ризику та тестування на упередженість або дискримінацію. Така перевірка стає необхідною для захисту компанії у разі спорів або перевірок регулятора.

По-третє, у випадку високоризикових AI-систем (наприклад, у фінансах, медицині, HR або публічних сервісах) юристи вимагають обов’язкової участі людини у прийнятті фінального рішення. Алгоритм міг рекомендувати або аналізувати, але остаточне рішення має ухвалювати відповідальна посадова особа.

Таким чином, у 2025 році Artificial Intelligence Act фактично закріпив новий стандарт: AI може допомагати, але не замінювати людську відповідальність.
Навіть в Україні, де спеціального закону ще немає, бізнес у 2025 році вже орієнтується на європейські стандарти як на майбутню норму.

5. Реальна практика юридичних фірм: внутрішні політики та контроль
Одна з ключових тенденцій 2025 року — формалізація використання AI всередині юридичних команд.
Юридичні фірми почали запроваджували внутрішні AI-політики, а саме наступним чином: забороняти введення адвокатської таємниці у відкриті AI-системи; дозволяли використання лише затверджених інструментів; встановлювали персональну відповідальність за результат.
AI став частиною комплаєнсу, етики та інформаційної безпеки, а не просто технічним рішенням.

Special for Liga.